Довгий шлях до психотерапевта
З повторюваних бесід з клієнтами народилося таке розуміння, як люди доходять до психолога/психотерапевта.
Зазвичай, шлях до психолога займає від року до 10 років. В середньому (я б навіть сказала, в хорошому варіанті) – 2-3 роки.
Спочатку людині погано. Потім все гірше і гірше, багато роботи, стрес у відносинах або хронічна втома, або головний біль. Або зі шлунком щось. Лаємося з чоловіком/дружиною постійно. Щось я втомився…
І йде людина до невролога/неврапотолога, тому що «погано сплю» або «тривожуся весь час», «не можу розслабитися», «став агресивним» і т.п. З тахікардією йдемо до кардіолога, а з зайвою вагою – до ендокринолога. Через півроку (якщо, раптом, це не відразу про шлунок) – до гастроентеролога.
Ще через рік-другий, коли пройшли по всіх лікарях від 2 до 4 разів, з’являється наступна думка: «Щось таблетки не допомагають, напевно, мене наврочили!». І починається наступне коло по фахівцях нетрадиційної медицини і більш тонким і невидимим областям знання про людину. Можливо, комусь стає легше, або знову «не до того». Іноді, послідовність може змінюватися місцями: спочатку по ворожилам, потім до лікарів.
Ще через рік-другий, людина знову дивиться на себе і своє життя, розуміє, що краще їй не стало. Таблетки якось тримають в строю, ритуали від пристріту роблю, але хочеться, щоб було легше, і спокійніше, і здоров’ям би зайнятися, і заплутався в житті…
І тільки тоді з’являється думка про психолога/психотерапевта. Тому що, на жаль, досі для багатьох людей це якийсь загадковий звір, і фахівець, що займається не зовсім зрозуміло чим. Напівмістичне щось. Страшніше за психолога/психотерапевта тільки психіатр (тут включається перед очима відеоряд з фільмів про психіатричну лікарню).
Ну тобто, незрозуміло, як те, що ось я розповім про себе всю правду якійсь незнайомій людині, допоможе мені з псоріазом, або зайвою вагою, або завагітніти, або почати спати спокійно, або чоловіка/дружину «виправити».
Про те, як це пов’язано, написано багато насправді. Цього разу не буду про це.
Люди! Заощадьте собі кілька років життя. Коли вам погано, у вас безсоння або тривога, або «просто-багато-роботи-і-мені-не-до-відносин-ще-все-встигну-в-мої-сорок», сходите до психолога/психотерапевта відразу. Хороший фахівець у будь-якому випадку порекомендує вам відвідати лікаря теж. З досвіду лише хочу сказати, що психотерапія або психотерапія + ліки – це в рази ефективніший (і за результатом вкладеного часу і грошей, менш дорогий) засіб поліпшити своє здоров’я і якість життя, ніж тільки ліки.
Можна і не дійти до психолога/психотерапевта і «впоратися самостійно». У когось це виходить. Як і якою ціною, не знаю, говорити про тих, хто не дійшов, не можу.
Заради справедливості, варто додати, що все більше і частіше термін між усвідомленням наявності проблемної ситуації в житті і відвідуванням психотерапевта скорочується. Часто, завдяки відгукам знайомих, які вже сходили і отримали результати.
Приймати рішення, в будь-якому випадку, доводиться кожному самостійно.
Я завжди радію, коли людина наважується і приходить на психотерапію (бо, жарти жартами, але це дуже зрозуміло, що внутрішньо буває досить складно прийти і звернутися за допомогою).
Радію, бо знаю, що, швидше за все, зможу допомогти. Якщо не особисто я, то пораджу колег. І точно швидше та/або якісніше, ніж друзі та лікарі.
Радію, бо вірю і знаю, що #психотерапія_працює, і це реально – змінити життя так, як і не думав, що це можливо, коли йшов на прийом до психолога/психотерапевта.
P.S.
Єдине прохання: обирайте грамотних, а не гучних.
